Керуємо бажаннями дитини – керуємо її розвитком

Бажання у дитини – запорука успіху!

Саме наявність бажання дозволяє дитині якнайшвидше розвиватись у вибраному напрямку, а батькам витрачати якнайменше емоційних, часових чи фінансових ресурсів.

За нашими спостереженнями у сфері навчальної робототехніки бажання дітей складають наступну ієрархією:

I рівень. Розважитися на занятті з робототехніки.

II рівень. Створювати власних роботів та власні програми.

III рівень. Брати участь в олімпіадах.

IV рівень. Бути серед перших на змаганнях.

Спочатку можна розповісти дитині про важливість та корисність робототехніки (можливо познайомити з наукою через гру) та показати , що було б непогано, якщо б її зацікавив саме цей напрям. Бо це вже навіть не майбутнє, це вже сьогодення! Роботи за нас літають у космос, перуть, прибирають та допомагають нам по дому, спілкуються з нами та відповідають нам на сайтах та у телефонах.

Потім потрібно намагатися викликати бажання дитини створювати роботів власноруч та навчатися їх програмувати виконувати те, чого вона сама забажає. Це навчить дитину бути самостійною у житті та покаже, що чого б вона не захотіла, вона може навчитись – і танцювати, і вільно розмовляти іноземною мовою, і навіть керувати роботами.

Коли вже дитина відчує у собі сили та буде на «ти» зі своїм роботом, тоді час випробовувати набуті знання на змаганнях. Саме на змаганнях дитина починає стикатися з реальними життєвими обставинами (стресові ситуації, конкуренція, командна робота, підтримка друзів та батьків, гідна поведінка, перша поразка тощо) та вчиться знаходити вірні рішення.

І коли вже дитина буде знайома з основними труднощами, тут вже час показати їй, що бути переможцем по життю, це теж реально і достатньо просто. Адже успішні люди – це далеко не завжди таланти. Це, в першу чергу, цілеспрямовані та самодисципліновані особистості.

В ситуаціях, коли батьки «перестрибують» через рівні бажань дитини, вони отримують зворотній результат – дитину відвертає від робототехніки та від майбутніх високих можливостей.

Наприклад, непідготовленого морально хлопчика одразу привели на національного рівня олімпіаду (передостанній рівень бажань), показали, як вже досвідчені учасники впевнено запускають роботів, що роблять достатньо складні рухи незрозумілим чином, сказали, що «і ти так зможеш, якщо забажаєш вчитися».

В багатьох випадках, у такого хлопчика виникає лише страх та небажання від незрозумілого, та ще й «напрягатися» пропонують. І, як наслідок, він навряд чи ще раз залучиться до робототехніки, бо може залишитися «штамп», що йому прийдеться потім обов'язково прийти на цю олімпіаду – у цей «жах».